Репресія — це поняття з психоаналітичної психології, яким описують несвідоме витіснення зі свідомості думок, почуттів, бажань або психічного змісту, що викликає сильний внутрішній конфлікт чи тривогу. Українською цей психологічний механізм точніше також називають витісненням.
Ключове слово тут — несвідоме.
Якщо людина відчуває злість, але свідомо вирішує: «Я зараз не хочу про це думати, повернуся до питання ввечері», — це не класична репресія. Це ближче до свідомого придушення, або suppression.
У випадку репресії психоаналітична теорія передбачає, що неприйнятний психічний зміст не допускається до усвідомлення без свідомого рішення людини.
Але сучасна психологія ставиться до поняття репресії значно обережніше, ніж популярні статті в інтернеті. Сам механізм важко безпосередньо виміряти, різні дослідники вкладають у слово repression різний зміст, а особливо суперечливою залишається ідея про нібито повністю «заблоковані» травматичні спогади, які через багато років можна точно відновити.
Тому репресію не варто використовувати як універсальне пояснення:
- тривоги;
- депресії;
- головного болю;
- проблем у стосунках;
- прогалин у пам'яті;
- нічних кошмарів;
- фізичних захворювань.
І тим більше неможливо поставити собі діагноз «у мене репресія» за списком симптомів.
Розберемося, що насправді означає цей термін, чим репресія відрізняється від придушення емоцій, заперечення та дисоціації, що відомо про «витіснені спогади» і коли психологічні труднощі справді варто обговорити зі спеціалістом.
Що означає слово «репресія»
Перш ніж говорити про психологію, потрібно уточнити значення самого слова.
Репресія — багатозначний термін.
| Значення | Що означає |
|---|---|
| ЗначенняРепресія у психології | Що означаєВитіснення — психоаналітичне поняття про несвідоме утримання неприйнятного психічного змісту поза свідомістю |
| ЗначенняПолітичні репресії | Що означаєПримусові або каральні дії держави проти людей чи груп |
| ЗначенняРепресія в генетиці | Що означаєПригнічення експресії певного гена |
| ЗначенняРепресія в інших галузях | Що означаєТермін може мати спеціальні технічні значення |
У цій статті ми говоримо саме про репресію в психології.
Це важливо, оскільки пошуковий запит «репресія це» може стосуватися зовсім різних понять.
Що таке репресія в психології
Концепція репресії найбільше пов'язана з психоаналітичною теорією Зиґмунда Фройда.
За класичним уявленням, людина може мати:
- бажання;
- думку;
- імпульс;
- емоцію;
- внутрішній конфлікт,
які настільки суперечать її уявленню про себе, моральним нормам або викликають таку тривогу, що психіка не допускає цей зміст до свідомого усвідомлення.
У результаті людина не думає:
«Я вирішив це забути».
Вона просто не усвідомлює певний зміст або його значення.
Саме ця несвідомість традиційно відрізняє repression від conscious suppression — свідомого придушення.
Простий умовний приклад
Уявімо людину, якій дуже важко дозволяти собі злитися на близьких.
З дитинства вона засвоїла:
«Хороша людина ніколи не злиться».
У дорослому віці конфлікт може виникнути між:
- реальною злістю;
- образом себе як завжди доброї та спокійної людини.
У психодинамічній інтерпретації людина може частково не усвідомлювати власну агресію, хоча оточення помічає:
- роздратування;
- сарказм;
- пасивно-агресивну поведінку;
- уникнення певної людини.
Але важливо: це лише приклад психологічної інтерпретації, а не спосіб діагностувати репресію.
Таку саму поведінку можуть пояснювати зовсім інші причини.
Репресія і витіснення — це одне й те саме?
У психологічному контексті українське слово «витіснення» часто є точнішим відповідником англійського repression.
Саме тому можна зустріти обидві назви:
- репресія;
- психологічна репресія;
- витіснення;
- механізм витіснення.
У побутовій мові слово «репресія» легко сплутати з політичними репресіями, тому в професійному або освітньому тексті корисно одразу уточнювати:
психологічна репресія, тобто витіснення.
Репресія та придушення емоцій — не одне й те саме
Це одна з найважливіших відмінностей.
Люди часто говорять:
«Я репресую свої емоції»,
коли насправді мають на увазі:
«Я усвідомлюю емоцію, але не показую її».
У психології ці процеси краще розділяти.
| Процес | Усвідомлення | Приклад |
|---|---|---|
| ПроцесРепресія / витіснення | УсвідомленняПереважно несвідомий процес у психоаналітичній теорії | ПрикладЛюдина не усвідомлює певного неприйнятного психічного змісту |
| ПроцесПридушення / suppression | УсвідомленняСвідоме | Приклад«Я злюся, але зараз не буду це показувати» |
| ПроцесУникнення | УсвідомленняЧасто свідоме або частково свідоме | ПрикладЛюдина не ходить у місця, які викликають неприємні переживання |
| ПроцесЗаперечення | УсвідомленняЛюдина не приймає певний аспект реальності | Приклад«Цього не може бути, лікар помиляється» |
| ПроцесДисоціація | УсвідомленняІнший феномен | ПрикладВідчуття відстороненості, дереалізації або прогалини в пам'яті |
| ПроцесКогнітивна переоцінка | УсвідомленняСвідоме переосмислення | Приклад«Ситуація неприємна, але я можу подивитися на неї інакше» |
Особливо важливо не змішувати репресію з емоційним самоконтролем.
Людина не зобов'язана висловлювати кожну емоцію одразу.
Наприклад, якщо під час робочої зустрічі ви розсердилися, але вирішили спочатку заспокоїтися, а вже потім обговорити проблему, це може бути цілком адаптивною поведінкою.
Репресія та suppression: приклад
Уявімо двох людей після конфлікту.
Варіант 1
Людина говорить:
«Я дуже злий, але зараз у мене робоча зустріч. Повернуся до розмови ввечері».
Вона:
- розпізнає емоцію;
- розуміє її причину;
- свідомо відкладає реакцію.
Це не класична репресія.
Варіант 2
Інша людина щиро говорить:
«Я взагалі не злюся».
При цьому протягом наступних днів вона:
- уникає співрозмовника;
- відповідає різко;
- відчуває сильне внутрішнє напруження.
Психодинамічний терапевт може досліджувати, чи не існує тут неусвідомленого конфлікту.
Але навіть цей приклад не доводить наявності репресії. Психологічну поведінку неможливо пояснити одним механізмом лише за зовнішніми ознаками.
Репресія, заперечення і проєкція
Ці захисні механізми також часто плутають.
Репресія
У психоаналітичній моделі певний внутрішній зміст утримується поза свідомим усвідомленням.
Заперечення
Людина не приймає неприємний аспект зовнішньої реальності.
Наприклад:
«У мене немає проблем із алкоголем»,
навіть якщо наслідки вже очевидні.
Проєкція
Власні неприйнятні почуття або мотиви людина приписує іншій людині.
Умовний приклад: людина сама сильно злиться на колегу, але переконана:
«Це він мене ненавидить».
Знову ж таки, у реальному житті поведінка значно складніша за підручникові приклади.
Навіщо психіці взагалі потрібні захисні механізми
Ідея психологічного захисту полягає в тому, що психіка намагається зменшити:
- тривогу;
- внутрішній конфлікт;
- сором;
- провину;
- інші важкі переживання.
Це не означає, що захисні реакції обов'язково «погані».
Людина не може однаково глибоко аналізувати кожну думку та емоцію протягом усього дня.
Проблема виникає тоді, коли певний спосіб реагування стає настільки жорстким, що заважає:
- розуміти власні почуття;
- будувати стосунки;
- ухвалювати рішення;
- справлятися зі стресом;
- нормально функціонувати.
Тому сучасніше питання звучить не:
«Як позбутися всіх захисних механізмів?»
а:
«Наскільки гнучко людина може розуміти та регулювати свої переживання?»
Чи має репресія симптоми
Офіційного списку симптомів репресії не існує.
Це один із головних недоліків багатьох популярних статей.
Не можна написати список:
- головний біль;
- тривога;
- втома;
- високий тиск;
- депресія;
- проблеми зі шкірою
і зробити висновок:
«Це симптоми витіснених емоцій».
Усі ці стани можуть мати величезну кількість:
- медичних;
- психологічних;
- соціальних
причин.
Репресія сама по собі не є діагнозом, тому немає лабораторного тесту, анкети або набору фізичних симптомів, за якими людина може надійно її визначити.
Які ознаки можуть вказувати на труднощі з емоціями
Замість «симптомів репресії» коректніше говорити про поведінкові патерни, які іноді варто дослідити.
Наприклад:
- важко називати власні емоції;
- звичне уникнення неприємних тем;
- страх демонструвати певні почуття;
- постійне прагнення виглядати «завжди нормально»;
- труднощі з обговоренням конфліктів;
- дуже сильна реакція на окремі теми без зрозумілої причини;
- повторювані проблеми у стосунках;
- автоматичне знецінення власних переживань.
Але жодна з цих ознак не означає автоматично:
«у вас репресія».
Наприклад, труднощі з розпізнаванням емоцій можуть бути пов'язані з:
- вихованням;
- культурою;
- стресом;
- особливостями особистості;
- депресією;
- тривожними розладами;
- травматичним досвідом;
- іншими факторами.
Чи пов'язана репресія з дитинством
Психодинамічні теорії приділяють ранньому досвіду значну увагу.
Дитина поступово вчиться, які емоції:
- прийнятні;
- неприйнятні;
- безпечні;
- небезпечні для вираження.
Умовно, якщо дитина постійно чує:
«Не плач». «Не злись». «Хороші діти так не думають». «Тобі нема чого боятися».
вона може навчитися приховувати або погано розпізнавати певні переживання.
Але було б надто просто сказати:
«Батьки забороняли плакати — отже в дорослому віці виникла репресія».
Між дитячим досвідом і дорослою поведінкою немає настільки прямої формули.
На розвиток людини одночасно впливають:
- темперамент;
- сімейне середовище;
- культура;
- стосунки;
- життєві події;
- навчений спосіб регуляції емоцій;
- біологічні фактори.
Репресія і травма
Саме тут потрібно бути особливо обережним.
Травматичний досвід справді може впливати на:
- пам'ять;
- увагу;
- емоції;
- поведінку;
- відчуття безпеки.
У деяких людей виникають:
- нав'язливі спогади;
- флешбеки;
- кошмари;
- уникнення нагадувань;
- підвищена настороженість.
У деяких можуть існувати прогалини в автобіографічній пам'яті.
Але твердження:
«травматичні спогади зазвичай повністю витісняються, а потім повертаються, коли людина готова»
не можна подавати як встановлений психологічний факт.
Питання так званих repressed і recovered memories залишається складним і суперечливим.
Що таке «репресовані спогади»
У популярній культурі це часто описують приблизно так:
- Людина пережила травматичну подію.
- Психіка повністю стерла її зі свідомої пам'яті.
- Через багато років спогад раптово повернувся.
- Відновлений спогад точно відображає реальну подію.
Проблема полягає в останньому пункті.
Людська пам'ять не працює як відеокамера.
Коли ми згадуємо подію, пам'ять може:
- реконструюватися;
- змінюватися;
- доповнюватися;
- змішуватися з іншою інформацією.
На неї можуть впливати:
- запитання;
- очікування;
- розмови;
- фотографії;
- інформація, отримана пізніше;
- багаторазові спроби щось уявити.
Це не означає, що пізно згаданий травматичний досвід обов'язково є неправдивим.
Але й протилежне твердження — що будь-який «відновлений спогад» автоматично є точною копією події — також неправильне.
Чи можуть виникати фальшиві спогади
Так.
Дослідження пам'яті показують, що люди можуть:
- неправильно пам'ятати деталі;
- змішувати різні події;
- бути впевненими в неточному спогаді;
- у певних умовах формувати спогади про події, яких не було.
Суб'єктивна впевненість не є абсолютним доказом точності пам'яті.
Саме тому особливої обережності потребують методи, метою яких є:
«знайти приховану травму» або «витягнути заблокований спогад».
Психотерапія не повинна виходити з припущення:
«У вас точно була травма, просто ви її ще не пам'ятаєте».
Репресовані спогади та дисоціативна амнезія — це одне?
Ні.
Дисоціативна амнезія — окремий клінічний термін.
Вона описує неможливість згадати важливу автобіографічну інформацію, що виходить за межі звичайного забування та часто пов'язана з травматичним або стресовим досвідом.
Це не означає, що дисоціативна амнезія і фройдівська репресія — один механізм.
Їх не варто використовувати як синоніми.
Репресія — теоретичний психологічний захисний механізм.
Дисоціативна амнезія — клінічний діагностичний феномен із певними критеріями.
Чи є репресія психічним розладом
Ні.
Репресія не є окремим психічним розладом.
Людині не ставлять діагноз:
«репресія».
У чинній системі DSM-5-TR немає такого окремого діагнозу.
Тому некоректно створювати розділи:
- «діагностика репресії»;
- «лікування репресії»,
так, ніби йдеться про конкретне захворювання.
Спеціаліст оцінює реальні труднощі людини:
- тривогу;
- депресивні симптоми;
- травматичний стрес;
- проблеми зі сном;
- міжособистісні труднощі;
- прогалини в пам'яті;
- інші симптоми.
І вже після цього визначає, чи взагалі потрібне лікування та яке саме.
Чи може придушення емоцій бути шкідливим
Тут важливо знову відрізняти репресію від значно краще дослідженого expressive suppression — свідомого стримування емоційного вираження.
Наприклад, людина відчуває сильне хвилювання, але намагається зовні не показувати його.
