Лабораторний мікроскоп потрібно вибирати не за найбільшим збільшенням і не за кількістю окулярів. Основне питання — які зразки, яким методом і з якою метою будуть досліджуватися.
Один прилад може використовуватися для рутинного перегляду забарвлених гістологічних препаратів. Інший потрібний для підрахунку клітин крові, вивчення мікроорганізмів або аналізу осаду сечі. Для живих клітин у культуральних флаконах зручніший інвертований мікроскоп із фазовим контрастом, а для флуоресцентно мічених структур потрібна окрема система освітлення, фільтрів і відповідних об’єктивів.
Через це напис «професійний мікроскоп 2000×» майже нічого не говорить про реальні можливості приладу.
Для лабораторії важливіші:
- тип конструкції;
- метод спостереження;
- числова апертура об’єктивів;
- рівність поля зору;
- робоча відстань;
- якість конденсора;
- налаштування освітлення;
- механічна точність;
- ергономіка;
- сумісність із камерою;
- відтворення кольору;
- можливість калібрування;
- доступність сервісу та витратних матеріалів;
- стабільність результату між операторами.
Короткий висновок:
Для більшості рутинних біологічних і клінічних завдань потрібен прямий бінокулярний або тринокулярний мікроскоп із планахроматичними об’єктивами 4×, 10×, 40× і, за потреби, 100× Oil, механічним столиком, точним фокусуванням, конденсором Аббе та регульованим освітленням за принципом Келера.
Але така конфігурація не є універсальною. Для клітинної культури краще підходить інвертований мікроскоп. Для металів — металографічний із відбитим світлом. Для живих прозорих клітин — фазовий контраст. Для специфічних молекулярних міток — флуоресценція.
У статті розберемо:
- чим лабораторний мікроскоп відрізняється від навчального;
- які типи професійних мікроскопів існують;
- який прилад потрібний для гістології, гематології, мікробіології та клітинної культури;
- що таке світле поле, темне поле, фазовий контраст, поляризація і флуоресценція;
- які об’єктиви вибрати;
- чому числова апертура важливіша за маркетингову кратність;
- коли потрібен об’єктив 100× з імерсійною олією;
- навіщо потрібні планахромати;
- як оцінити конденсор, діафрагми, предметний столик і фокусування;
- яку камеру встановити;
- як врахувати ергономіку, сервіс і майбутнє розширення системи;
- які помилки найчастіше допускають при закупівлі обладнання.
Загальні принципи вибору побутових і навчальних моделей розглянуті у статті «Як обрати мікроскоп?». Для дитячого використання підготовлений окремий матеріал «Як обрати мікроскоп дитині», а правила очищення оптики та імерсійних об’єктивів наведені в інструкції «Як правильно доглядати за мікроскопом».
Коротка таблиця вибору
| Завдання | Рекомендований тип і конфігурація |
|---|---|
| ЗавданняЗабарвлені гістологічні зрізи | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий світлопольний, 4×/10×/20×/40×, планахромати |
| ЗавданняЦитологічні препарати | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий бінокулярний або тринокулярний, широке поле, точна передача кольору |
| ЗавданняМазки крові | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий світлопольний, 10×/40×/100× Oil |
| ЗавданняМікробіологія | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий, 10×/40×/100× Oil, якісний конденсор |
| ЗавданняОсад сечі | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий, 10×/40×, механічний столик; за методикою можливий фазовий контраст |
| ЗавданняПаразитологія | Рекомендований тип і конфігураціяПрямий світлопольний, 4×/10×/40× |
| ЗавданняЖиві клітини у флаконах | Рекомендований тип і конфігураціяІнвертований, фазовий контраст, велика робоча відстань |
| ЗавданняТканинні культури | Рекомендований тип і конфігураціяІнвертований із фазовим контрастом, за потреби флуоресценція |
| ЗавданняФлуоресцентні мітки | Рекомендований тип і конфігураціяФлуоресцентний із відповідними LED або джерелом світла та фільтрами |
| ЗавданняКристали й анізотропні матеріали | Рекомендований тип і конфігураціяПоляризаційний |
| ЗавданняМетали, покриття, шліфи | Рекомендований тип і конфігураціяМеталографічний із відбитим світлом |
| ЗавданняКонтроль дрібних деталей | Рекомендований тип і конфігураціяСтереоскопічний або цифровий вимірювальний |
| ЗавданняФото, звіти, архівування | Рекомендований тип і конфігураціяТринокулярна головка та лабораторна камера |
| ЗавданняКількісний аналіз | Рекомендований тип і конфігураціяКамера, каліброване програмне забезпечення, стабільне освітлення |
| ЗавданняВеликий потік рутинних препаратів | Рекомендований тип і конфігураціяЕргономічна пряма система з механічним столиком і зручними органами керування |
Що таке лабораторний мікроскоп
Лабораторним можна назвати прилад, розрахований на регулярну професійну роботу з відтворюваним результатом.
Він відрізняється від простого навчального мікроскопа не лише ціною або максимальним збільшенням.
До важливих відмінностей належать:
- стабільна оптична якість;
- точні механізми;
- достатня числова апертура;
- рівномірне освітлення;
- широкий діапазон налаштувань;
- планова корекція поля;
- механічний координатний столик;
- точне фокусування;
- ергономічне розташування ручок;
- можливість встановити камеру;
- сумісність із додатковими методами контрасту;
- доступність сервісного обслуговування;
- можливість заміни об’єктивів і модулів;
- документація та технічні характеристики.
У клінічній або виробничій лабораторії також важливо, щоб система відповідала внутрішнім процедурам контролю якості та була придатною для конкретного діагностичного або вимірювального процесу.
Не кожен мікроскоп із написом «лабораторний» підходить для постановки медичного діагнозу.
Чим навчальний мікроскоп відрізняється від лабораторного
| Характеристика | Навчальний | Лабораторний |
|---|---|---|
| ХарактеристикаНавантаження | НавчальнийКороткі заняття | ЛабораторнийЩоденна тривала робота |
| ХарактеристикаОптика | НавчальнийБазові ахромати | ЛабораторнийПланахромати, флуорити або апохромати |
| ХарактеристикаПоле зору | НавчальнийЧасто вузьке | ЛабораторнийШироке та рівномірно різке |
| ХарактеристикаСтолик | НавчальнийЗатискачі або проста механіка | ЛабораторнийТочний координатний механізм |
| ХарактеристикаФокусування | НавчальнийБазове | ЛабораторнийПлавне коаксіальне грубе й точне |
| ХарактеристикаОсвітлення | НавчальнийПросте LED | ЛабораторнийРегульоване освітлення з можливістю налаштування Келера |
| ХарактеристикаКонденсор | НавчальнийДиск або простий Аббе | ЛабораторнийЦентрований конденсор із діафрагмами |
| ХарактеристикаКамера | НавчальнийЧерез окуляр | ЛабораторнийОкремий тринокулярний порт |
| ХарактеристикаЕргономіка | НавчальнийДругорядна | ЛабораторнийКритична для багатогодинної роботи |
| ХарактеристикаРозширення | НавчальнийОбмежене | ЛабораторнийФазовий контраст, поляризація, флуоресценція, DIC |
| ХарактеристикаСервіс | НавчальнийМінімальний | ЛабораторнийЗапчастини, профілактика, ремонт і калібрування |
| ХарактеристикаВідтворюваність | НавчальнийЗалежить від оператора | ЛабораторнийНалаштування можна стандартизувати |
Типи лабораторних мікроскопів
1. Прямий біологічний мікроскоп
У прямому, або upright, мікроскопі об’єктиви розташовані над препаратом.
Це основна конструкція для роботи зі стандартними предметними скельцями.
Вона підходить для:
- гістології;
- цитології;
- гематології;
- мікробіології;
- паразитології;
- аналізу осаду сечі;
- ботаніки;
- навчальних і наукових досліджень.
Світло зазвичай проходить знизу крізь препарат.
Переваги:
- стандартна робота зі скельцями;
- широкий вибір об’єктивів;
- зручність для забарвлених препаратів;
- можливість використовувати світле й темне поле;
- фазовий контраст за відповідної конфігурації;
- флуоресцентні модулі;
- поляризаційні компоненти;
- доступність бінокулярних і тринокулярних головок.
Це найкраща базова система для рутинної лабораторії, яка переважно досліджує тонкі препарати на склі.
2. Інвертований мікроскоп
В інвертованому мікроскопі об’єктиви розташовані під зразком, а джерело прохідного світла — над ним.
Така конструкція зручна для спостереження клітин, що ростуть на дні:
- чашки Петрі;
- культурального флакона;
- багатолункового планшета;
- спеціальної камери;
- мікрофлюїдного пристрою.
Інвертована система використовується у:
- клітинній культурі;
- ембріології;
- репродуктивних технологіях;
- фармакологічних дослідженнях;
- регенеративній медицині;
- мікроманіпуляції;
- роботі з живими клітинами.
Переваги:
- не потрібно переносити клітини на предметне скло;
- можна спостерігати культуру без відкривання посудини;
- велика відстань для лабораторного посуду;
- зручно оцінювати морфологію та конфлюентність клітин;
- можна додавати фазовий контраст і флуоресценцію.
Недоліки:
- вища ціна;
- більші габарити;
- складніша конфігурація;
- не є оптимальною заміною прямого мікроскопа для великої кількості стандартних гістологічних скелець.
3. Стереоскопічний лабораторний мікроскоп
Стереомікроскоп має два окремі оптичні канали й дає об’ємне сприйняття зразка.
Його застосовують для:
- препарування;
- сортування біологічних об’єктів;
- роботи з ембріонами;
- ентомології;
- ботаніки;
- ювелірних виробів;
- електронних компонентів;
- контролю дрібних деталей;
- судової експертизи;
- виробничого контролю.
Основні переваги:
- велика робоча відстань;
- широке поле зору;
- значна глибина різкості;
- простір для інструментів;
- об’ємне зображення.
Стереоскопічна система не замінює біологічний мікроскоп для клітин і тонких гістологічних препаратів.
4. Металографічний мікроскоп
Метали й інші непрозорі матеріали не можна нормально досліджувати за допомогою звичайного прохідного світла.
У металографічному мікроскопі використовується відбите освітлення: світло проходить через об’єктив, відбивається від поверхні зразка й повертається в оптичну систему.
Застосування:
- структура металів;
- зварні шви;
- покриття;
- корозія;
- дефекти;
- неметалеві включення;
- поверхні напівпровідників;
- шліфи;
- контроль якості матеріалів.
Додатково можуть використовуватися:
- поляризація;
- темне поле;
- диференціально-інтерференційний контраст;
- програмне вимірювання;
- автоматичний аналіз структур.
5. Поляризаційний мікроскоп
Поляризаційна мікроскопія використовується для анізотропних матеріалів, які змінюють стан поляризованого світла.
Вона застосовується у:
- мінералогії;
- геології;
- петрографії;
- аналізі кристалів;
- полімерній промисловості;
- фармацевтиці;
- дослідженні волокон;
- окремих клінічних аналізах кристалів.
Повноцінний поляризаційний мікроскоп може мати:
- поляризатор;
- аналізатор;
- обертовий градуйований столик;
- компенсатори;
- центровані об’єктиви;
- оптику з низьким внутрішнім напруженням.
Додавання двох простих поляризаційних фільтрів до біологічного мікроскопа може бути достатнім для демонстрацій, але не завжди замінює професійну вимірювальну систему.
6. Флуоресцентний мікроскоп
Флуоресцентна мікроскопія використовує флуорофори, які поглинають світло одного діапазону та випромінюють світло іншого.
Система включає:
- джерело збудження;
- фільтр збудження;
- дихроїчне дзеркало;
- емісійний фільтр;
- відповідні об’єктиви;
- захист оператора;
- часто чутливу камеру.
Флуоресценцію застосовують у:
- імунології;
- гістопатології;
- цитогенетиці;
- мікробіології;
- молекулярній біології;
- клітинній біології;
- онкологічних дослідженнях;
- FISH;
- візуалізації білків і органел.
Важливо купувати не просто «мікроскоп із синьою лампою», а систему, фільтри та камеру, узгоджені з конкретними флуорофорами.
7. Електронний мікроскоп
Електронна мікроскопія забезпечує значно вищу роздільну здатність, ніж світлова, але належить до зовсім іншого класу обладнання.
Вона потребує:
- вакуумної системи;
- спеціальної підготовки зразка;
- складного джерела електронів;
- окремого приміщення;
- контролю вібрацій;
- підготовленого персоналу;
- спеціалізованого сервісу.
Електронна мікроскопія не є стандартною заміною світлового мікроскопа для рутинного перегляду забарвлених мазків і гістологічних препаратів.
Водночас неправильно стверджувати, що вона взагалі не використовується в діагностиці. Трансмісійна електронна мікроскопія може застосовуватися у спеціалізованих випадках, зокрема в нефропатології, дослідженні ультраструктури клітин та уточненні окремих діагнозів.
Прямий чи інвертований мікроскоп
| Критерій | Прямий | Інвертований |
|---|---|---|
| КритерійПоложення об’єктивів | ПрямийНад препаратом | ІнвертованийПід препаратом |
| КритерійОсновний зразок | ПрямийПредметне скло | ІнвертованийЧашка, флакон, планшет |
| КритерійГістологічні зрізи | ПрямийОптимально | ІнвертованийНезручно |
| КритерійМазки крові | ПрямийОптимально | ІнвертованийНе основне застосування |
| КритерійЖиві клітини в культурі | ПрямийМожливо з обмеженнями | ІнвертованийОптимально |
| КритерійВеликий лабораторний посуд | ПрямийОбмежено | ІнвертованийЗручно |
| КритерійФазовий контраст | ПрямийМожливий | ІнвертованийДуже поширений |
| КритерійМікроманіпуляція | ПрямийОбмежена | ІнвертованийЗручна |
| КритерійРутинна клінічна лабораторія | ПрямийЧасто основний варіант | ІнвертованийДля спеціальних підрозділів |
Методи спостереження
Тип мікроскопа потрібно вибирати разом із методом формування контрасту.
Світле поле
Світле поле — найпоширеніший метод. Зразок виглядає темнішим або кольоровим на світлому фоні.
Підходить для:
- забарвлених гістологічних зрізів;
- цитологічних мазків;
- препаратів крові;
- забарвлених бактерій;
- паразитологічних препаратів;
- рослинних зрізів.
Для прозорих незабарвлених живих клітин світле поле може давати недостатній контраст.
Фазовий контраст
Фазовий контраст перетворює невеликі відмінності показника заломлення і товщини прозорого зразка на видимі зміни яскравості.
Він особливо корисний для:
- живих незабарвлених клітин;
- клітинних культур;
- найпростіших;
- мікроорганізмів;
- тонких прозорих структур;
- оцінювання морфології без фарбування.
Для фазового контрасту потрібні:
- фазові об’єктиви;
- відповідні кільцеві діафрагми в конденсорі;
- правильне центрування;
- телескоп або інший спосіб суміщення кілець.
Звичайний ахроматичний об’єктив не стає фазовим лише після встановлення спеціального конденсора.
Темне поле
У темному полі пряме світло не потрапляє в об’єктив. На темному фоні видно світло, розсіяне зразком.
Метод корисний для:
- тонких слабоконтрастних об’єктів;
- дрібних частинок;
- деяких мікроорганізмів;
- волокон;
- країв і дефектів поверхні.
Для великих числових апертур може бути потрібний спеціальний темнопольний конденсор та імерсійна система.
Диференціально-інтерференційний контраст
DIC підсилює невеликі відмінності оптичної товщини та створює характерне рельєфоподібне зображення.
Він використовується для:
- живих клітин;
- тканинних культур;
- прозорих організмів;
- мікроструктур;
- високоякісної цифрової документації.
Система складніша й дорожча за фазовий контраст. Вона потребує узгоджених призм, поляризаторів та об’єктивів.
Поляризація
Поляризаційний метод потрібний для матеріалів із подвійним променезаломленням.
Перед покупкою визначте, чи достатньо простого набору поляризатор-аналізатор, чи потрібні:
- компенсатори;
- коноскопічне спостереження;
- центрований обертовий столик;
- спеціальні об’єктиви;
- вимірювання кутів.
Флуоресценція
Для флуоресцентної роботи визначте:
- які флуорофори використовуватимуться;
- їхні спектри збудження та емісії;
- кількість каналів;
- необхідну чутливість;
- допустиму фототоксичність;
- швидкість зйомки;
- потребу в монохромній або кольоровій камері;
- необхідність захисту від зовнішнього світла;
- можливість майбутнього розширення.
Яка конфігурація потрібна різним лабораторіям
| Сфера | Базова конфігурація |
|---|---|
| СфераГістологія | Базова конфігураціяПрямий тринокулярний, планахромати 4×/10×/20×/40×, точне відтворення кольору |
| СфераЦитологія | Базова конфігураціяПрямий, широке поле, зручна ергономіка, 10×/20×/40× |
| СфераГематологія | Базова конфігураціяПрямий, 10×/40×/100× Oil, якісний конденсор |
| СфераБактеріологія | Базова конфігураціяПрямий, 10×/40×/100× Oil, світле поле; за методикою темне поле |
| СфераОсад сечі | Базова конфігураціяПрямий, 10×/40×, точний столик, можливий фазовий контраст |
| СфераПаразитологія | Базова конфігураціяПрямий, 4×/10×/40×, широке поле |
| СфераКлітинна культура | Базова конфігураціяІнвертований, 4×/10×/20×/40×, фазовий контраст |
| СфераІмунна флуоресценція | Базова конфігураціяПрямий або інвертований флуоресцентний, відповідні фільтри |
| СфераМінералогія | Базова конфігураціяПоляризаційний із обертовим столиком |
| СфераМеталографія | Базова конфігураціяВідбите світло, планові об’єктиви, поляризація або DIC за потреби |
| СфераКонтроль виробництва | Базова конфігураціяСтерео, металографічний або цифровий вимірювальний |
| СфераНаукова візуалізація | Базова конфігураціяМодульна тринокулярна система з камерою та методами контрасту |
Збільшення лабораторного мікроскопа
Загальне оптичне збільшення дорівнює збільшенню об’єктива, помноженому на збільшення окуляра.
Загальне збільшення = об’єктив × окуляр
Для окуляра 10×:
| Об’єктив | Загальне збільшення |
|---|---|
| Об’єктив4× | Загальне збільшення40× |
| Об’єктив10× | Загальне збільшення100× |
| Об’єктив20× | Загальне збільшення200× |
| Об’єктив40× | Загальне збільшення400× |
| Об’єктив60× | Загальне збільшення600× |
| Об’єктив100× | Загальне збільшення1000× |
Заявлені 1200×, 1600× або 2000× часто отримують встановленням сильного окуляра, але це не гарантує появи нових деталей.
Корисне та порожнє збільшення
Максимальне корисне збільшення залежить від числової апертури об’єктива.
Орієнтовний діапазон:
- нижня межа — близько 500 × NA;
- верхня межа — близько 1000 × NA.
Наприклад, об’єктив 40× із NA 0,65 має приблизний корисний діапазон від 325× до 650×.
З окуляром 10× він дає 400× — нормальне корисне збільшення.
З окуляром 20× він дасть 800×, але це вже перевищує орієнтовну верхню межу. Картинка стане більшою, однак нові структури можуть не з’явитися.
Тому якісний мікроскоп 1000× може бути значно кращим за слабку модель 2000×.
Числова апертура
Числова апертура, або NA, характеризує здатність об’єктива:
- збирати світло;
- розрізняти близькі деталі;
- формувати яскраве зображення;
- працювати з певним методом контрасту.
За однакового збільшення об’єктив із вищою NA зазвичай дає кращу роздільну здатність.
Приклад типових значень:
| Об’єктив | Орієнтовна NA |
|---|---|
| Об’єктив4× | Орієнтовна NA0,10 |
| Об’єктив10× | Орієнтовна NA0,25 |
| Об’єктив20× | Орієнтовна NA0,40–0,50 |
| Об’єктив40× dry | Орієнтовна NA0,60–0,75 |
| Об’єктив60× dry | Орієнтовна NA0,80–0,95 |
| Об’єктив100× Oil | Орієнтовна NA1,25–1,40 |
Конкретні параметри залежать від класу й конструкції об’єктива.
Не порівнюйте об’єктиви лише за написом 40×. Один може мати NA 0,60, інший — 0,75, а третій бути спеціально розрахованим для флуоресценції або фазового контрасту.
Роздільна здатність
Роздільна здатність показує, наскільки близько можуть розташовуватися дві точки, щоб система відобразила їх окремо.
Вона залежить від:
- числової апертури об’єктива;
- числової апертури конденсора;
- довжини хвилі світла;
- правильного освітлення;
- якості препарату;
- покривного скла;
- імерсійного середовища;
- оптичних аберацій;
- налаштування системи.
Саме роздільна здатність, а не велика цифра збільшення визначає, скільки реальної інформації видно.
Які об’єктиви потрібні лабораторії
Об’єктив 4×
Використовується для:
- швидкого огляду;
- пошуку препарату;
- великих гістологічних зрізів;
- орієнтації;
- фотографування великих ділянок.
Для великих предметних скелець може бути важливе широке поле та сумісний конденсор.
Об’єктив 10×
Основний оглядовий об’єктив для:
- гістології;
- цитології;
- осаду сечі;
- паразитології;
- клітинної культури;
- мікробіологічної орієнтації.
Об’єктив 20×
Зручний проміжний варіант для:
- гістології;
- цитології;
- клітинної морфології;
- цифрової документації.
Він дозволяє отримати більше деталей, не звужуючи поле так сильно, як 40×.
Об’єктив 40×
Використовується для:
- клітинної деталізації;
- цитологічних препаратів;
- осаду сечі;
- мікроорганізмів;
- тонких структур тканин;
- підрахунку та класифікації елементів.
Більшість 40× є сухими об’єктивами. Не допускайте потрапляння на них імерсійної олії.
Об’єктив 100× Oil
Застосовується для:
- забарвлених бактеріальних препаратів;
- детального перегляду мазків крові;
- окремих цитологічних і мікробіологічних завдань;
- дрібних структур, які потребують високої NA.
Його не потрібно автоматично вважати обов’язковим для кожної лабораторії.
Наприклад, при рутинному перегляді гістологічних зрізів основний обсяг роботи часто виконується на 4×, 10×, 20× і 40×. Потреба в імерсійному об’єктиві залежить від методики.
Як розпізнати імерсійний об’єктив
Найнадійніше орієнтуватися на маркування:
- Oil;
- Oel;
- HI;
- Water або W;
- Gly;
- Silicone;
- іншу вказану рідину.
Кольорові кільця можуть позначати як збільшення, так і тип імерсійного середовища. Наприклад, біла смуга часто використовується для позначення збільшення 100×, а окрема вузька чорна смуга може вказувати на олійну імерсію.
Тому фраза «імерсійний об’єктив завжди позначений чорним обідком» недостатньо точна.
Читайте повне гравіювання на корпусі та документацію виробника.
Сухі, олійні, водні та силіконові об’єктиви
| Тип | Середовище між об’єктивом і зразком | Типові завдання |
|---|---|---|
| ТипDry | Середовище між об’єктивом і зразкомПовітря | Типові завданняРутинна робота 4×–40× |
| ТипOil | Середовище між об’єктивом і зразкомІмерсійна олія | Типові завданняВисока NA, бактерії, мазки |
| ТипWater | Середовище між об’єктивом і зразкомВода | Типові завданняЖиві водні зразки, товсті препарати |
| ТипGlycerol | Середовище між об’єктивом і зразкомГліцерин | Типові завданняСпеціалізована візуалізація |
| ТипSilicone oil | Середовище між об’єктивом і зразкомСиліконова олія | Типові завданняТривала робота з живими й товстими зразками |
Не використовуйте випадкове середовище. Об’єктив оптимізований під конкретний показник заломлення.
Ахромати, планахромати та апохромати
Ахроматичні об’єктиви
Ахромати коригують основні хроматичні та сферичні аберації, але поле може бути різким переважно в центральній частині.
Підходять для:
- навчання;
- базових рутинних досліджень;
- лабораторії з обмеженим бюджетом;
- візуального спостереження без складної документації.
Планахроматичні об’єктиви
Планахромати краще коригують кривизну поля.
Їхні переваги:
- різкість ближче до країв;
- зручність перегляду широкого поля;
- краща цифрова документація;
- менше потреби перефокусовувати край кадру;
- зручність для цитології та гістології.
Для сучасної професійної лабораторії планахромати часто є найбільш практичним базовим вибором.
Флуоритові об’єктиви
Plan Fluor або Plan Fluorite забезпечують:
- кращу корекцію аберацій;
- вищу NA;
- добру світлопропускну здатність;
- кращу роботу у флуоресценції;
- якісну цифрову зйомку.
Вони дорожчі за звичайні планахромати.
Апохроматичні об’єктиви
Апохромати мають найвищий рівень корекції кольорових і геометричних аберацій.
Їх вибирають для:
- високоякісної флуоресценції;
- кількісної візуалізації;
- конфокальної мікроскопії;
- наукової публікаційної зйомки;
- багатоканальних досліджень;
- високої роздільної здатності.
Для звичайної рутинної лабораторії їхня вартість може бути невиправданою.
| Клас | Рутинний огляд | Фото | Флуоресценція | Вартість |
|---|---|---|---|---|
| КласАхромат | Рутинний оглядДобре в центрі | ФотоБазово | ФлуоресценціяОбмежено | ВартістьНизька |
| КласPlan Achromat | Рутинний оглядДуже добре | ФотоДобре | ФлуоресценціяЗалежить від моделі | ВартістьСередня |
| КласPlan Fluor | Рутинний оглядВідмінно | ФотоДуже добре | ФлуоресценціяДобре | ВартістьВисока |
| КласPlan Apochromat | Рутинний оглядВідмінно | ФотоВідмінно | ФлуоресценціяВідмінно | ВартістьДуже висока |
Покривне скло 0,17 мм
Багато біологічних об’єктивів середнього й високого збільшення розраховані на покривне скло товщиною приблизно 0,17 мм.
На корпусі може бути маркування:
- 0.17;
- 0;
- тире;
- діапазон товщин;
- корекційне кільце.
Неправильна товщина покривного скла може знижувати якість зображення, особливо при високій числовій апертурі.
Для лабораторного процесу важливо стандартизувати:
- тип скла;
- товщину;
- монтажне середовище;
- положення препарату;
- сумісність з об’єктивом.
Корекційне кільце
Деякі об’єктиви мають кільце для компенсації:
- різної товщини покривного скла;
- товщини дна культурального посуду;
- температури;
- показника заломлення середовища.
Такий об’єктив корисний у складній роботі з живими клітинами, але потребує правильного налаштування.
Робоча відстань
Робоча відстань — проміжок між передньою лінзою об’єктива та зразком у фокусі.
Зі збільшенням кратності й NA вона зазвичай зменшується.
Велика робоча відстань потрібна для:
- культурального посуду;
- товстих зразків;
- мікроманіпуляторів;
- препарування;
- промислового контролю;
- роботи через захисне скло.
Для стандартного тонкого препарату коротка робоча відстань може бути нормальною.
Кінцева чи нескінченно скоригована система
Старіші й частина базових систем використовують кінцеву довжину тубуса, наприклад 160 мм.
Сучасні професійні мікроскопи часто мають нескінченно скориговану оптику, позначену знаком ∞.
У такій системі між об’єктивом і тубусною лінзою можна розташовувати:
- фільтри;
- дільники світла;
- флуоресцентні модулі;
- поляризаційні компоненти;
- камери;
- інші оптичні пристрої.
