Без кота і життя не те що чи що робити, якщо дитина просить завести домашню тварину?
Як правило, кожна друга дитина, рано чи пізно приходить додому і заявляє, що хоче вихованця. Собака чи рибка, не важливо.
2 листопада 2021 р.4 хв читання
Як правило, кожна друга дитина рано чи пізно приходить додому й заявляє: хочу домашнього улюбленця. Собака чи рибка — не так важливо. Дитина прагне знайти собі нового друга й піклуватися про нього. Реакція батьків іноді буває неоднозначною, і сьогодні блог 24 Покупки розповість, якими бувають реакції батьків на прохання дитини, обговорить поради психолога та поділиться напрацьованим досвідом: як спілкуватися з дитиною в такій ситуації та з якого боку підійти до вибору тварини.
Реакція батьків
У більшості випадків у батьків виникають три стани, які плавно переходять один в один:
Ступор. Такої заяви явно ніхто не очікував. Так, за дитиною вже була помічена тяга до бездомних котів і собак, але залишалася надія, що на цьому все й зупиниться. А якщо батьки й здогадувалися, що таке питання колись виникне, то точно не чекали його в такому ранньому, на їхню думку, віці.
Страх. Напевно, 90% мам після такої заяви починають згадувати всі відомі науці захворювання, які можуть передаватися через тварин: від лишаю до сказу.
Неприйняття. Із собакою потрібно гуляти й мити їй лапи, за котом треба прибирати та вичісувати шерсть, купувати ковтуноріз, хом’яки часто мають не найприємніший запах, клітка для хом’яка займає багато місця, а навіть безневинним рибкам доведеться постійно міняти воду. Фільтри для акваріума й корм для рибок теж можуть стати окремим головним болем. Невідомість відштовхує. І взагалі, у дитини може бути психологічна травма, адже домашні тварини, як би сумно це не звучало, не живуть вічно.
І начебто мінусів більше, ніж плюсів. Але дитина відмовляється приймати батьківське: «Я сказав ні!» — і продовжує зі сльозами просити завести чотирилапого друга. Як бути в такій ситуації?
Аргументи психолога
Першими розвіяти страхи батьків поспішають психологи й наводять 5 аргументів на користь тандему «домашня тварина — дитина».
Моральний розвиток.
Нові переживання та радощі. Хто краще за тварину зможе подарувати дитині такі емоції? Чотирилапі друзі дарують багато позитиву. Погодьтеся, у сучасному світі цього часто дуже не вистачає. Спілкуючись із твариною, дитина з раннього віку, без прямої допомоги батьків, вчиться цінувати красу, створену природою. А дбайливе й турботливе ставлення з часом переноситься і на людей, які її оточують.
Соціальна адаптація.
Якщо ваша дитина важко вливається в новий колектив або на вулиці сторониться сусідських дітей, на допомогу може прийти та сама собака. Чотирилапі — чудові психологи. Поруч навіть із маленьким собакою дитина почуватиметься у безпеці, їй буде легше знайти спільну мову та спільні інтереси з однолітками. А відчуття самотності відійде на другий план.
Педагогічний аспект.
Тепло й ласка, які дарує домашній улюбленець, — це, звісно, добре. Але не менш важливо, що саме з твариною дитина швидше вчиться організованості та дисципліні. Нехай не відразу, але вона починає розуміти: тварина — це не іграшка. Вона потребує не лише уваги, а й догляду. Тут на допомогу, звичайно, мають прийти батьки. Не відправите ж ви трирічного малюка самого гуляти з собакою.
Фізичний розвиток.
Звісно, не всіх домашніх улюбленців можна назвати рухливими. Але якщо завести собаку, то про дитячу нудьгу можна забути. Сидіння в телефоні або планшеті швидко замінять прогулянки на свіжому повітрі та ігри з м’ячем. Дитина більше рухатиметься, а це плюс для розвитку правильної координації.
Інтелектуальний розвиток.
Про проблеми з біологією можна буде майже забути. Багато дітей, у яких є домашні тварини, з раннього віку починають цікавитися навколишнім світом. Саме тварини допомагають сформувати в дитини спостережливість, допитливість, активно розвивають фантазію, а це може стати поштовхом до творчих починань.
Радьтеся з дитиною
Ваше серце здригнулося? Отже, час сісти й поговорити з дитиною. Для початку поцікавтеся, яку саме тварину вона хоче завести. Також варто здати аналізи й перевірити, чи немає алергії в когось із членів родини. Якщо все гаразд, сміливо переходьте до вивчення умов утримання майбутнього улюбленця. І не забудьте розповісти про це дитині. Прорахуйте фінансові витрати. І головне — зрозумійте: тварина не іграшка, але й не людина. Якщо йдеться не про рибок, будьте готові до того, що характер тварини змінити складно. Простіше прийняти його, забезпечити улюбленцю особистий простір і, звісно, зробити всі необхідні щеплення. Тільки так ви зможете убезпечити і тварину, і своїх домашніх від небажаних хвороб.
Пам’ятайте: рішення залишається тільки за вами. Зважте всі «за» і «проти». Оберіть саме того домашнього улюбленця, який підійде всім членам родини. І, повірте, це буде найкращий подарунок не лише для дитини, а й для вас.
